Оцінювання має ґрунтуватися на позитивному принципі, що передусім передбачає врахування рівня досягнень учнів.
Об’єктивність і точність оцінок забезпечуються такими критеріями:
– якість знань (міцність, повнота, глибина, узагальненість, системність, дієвість);
– сформованість ключових, загально предметних і предметних компетентностей, способів навчальної діяльності (виконання за зразком, за аналогією, в нових ситуаціях);
– володіння досвідом елементарної творчої діяльності (частково-пошуковий і пошуковий рівні);
– володіння досвідом емоційно-ціннісного ставлення до навколишнього світу, до інших людей, до самого себе.
На основі зазначених критеріїв виділяються інтегровані рівні навчальних досягнень учнів початкових класів. Їх загальнодидактичні характеристики такі:
початковий рівень (1–3 бали) – учень/учениця засвоїв/засвоїла знання у формі окремих фактів, елементарних уявлень, які може відтворити; володіє різними видами умінь на рівні копіювання зразка виконання способу дії; виконує самостійну роботу під безпосереднім керівництвом учителя, але допомогу не може сприйняти відразу, а потребує детального кількаразового її пояснення;
середній рівень (4–6 балів) – учень/учениця володіє знаннями у формі понять, відтворює їх зміст, ілюструє прикладами з підручника; відповідь будує у засвоєній послідовності; володіє вміннями на рівні виконання способів діяльності за зразком у подібній ситуації; самостійну роботу виконує зі значною допомогою;
достатній рівень (7–9 балів) – учень/учениця володіє поняттями, відтворює їх зміст, ілюструє не тільки відомими, а й новими прикладами, встановлює відомі внутрішньопонятійні зв’язки; вміє розпізнавати об’єкти за різними ознаками, які охоплюються засвоєними поняттями; під час відповіді може відтворити засвоєний зміст в іншій послідовності, не змінюючи логічних зв’язків; володіє вміннями на рівні застосування способу діяльності за аналогією; самостійні роботи виконує з незначною допомогою вчителя; володіє вміннями виконувати окремі етапи розв’язання проблеми і застосовує їх у співробітництві з учителем;
високий рівень (10–12 балів) – учень/учениця володіє системою понять в межах, визначених навчальними програмами, встановлює як внутрішньопонятійні, так і міжпонятійні зв’язки; вміє розпізнавати об’єкти за різними ознаками, відповідь аргументує новими прикладами; вміє застосовувати способи діяльності за аналогією і в нових ситуаціях; самостійні роботи виконує без допомоги вчителя; виконує творчі завдання.
Батьківський авторитет у вихованні дітей
Суттєву роль у виховній роботі батьків відіграє батьківський авторитет, який, за висловом А.С. Макаренка, містить "все батьківське і материнське життя — роботу, думку, звички, почуття й прагнення"1. Авторитет (лат. auctoritas — влада, вплив) — це загальновизнаний вплив, що його справляє на переконання і поведінку людей певна особа, соціальна група чи інститут завдяки їхнім особливостям і заслугам.
А.С. Макаренко приділяв значну увагу місцю і ролі батьківського авторитету в сімейному вихованні дітей. Адже діти ще не мають достатнього соціального досвіду, відбувається активний процес його успадкування, і вияви авторитету батька і матері можуть позитивно чи негативно впливати на збагачення дітей їхнім соціальним досвідом. Виділяють два види авторитету: істинний (справжній) і фальшивий. Істинний авторитет відбиває такі особливості поведінки батьків:
• авторитет любові до дітей, здатність творити духовне тепло, радість. "Праця любові, — писав В.О. Сухомлинський, — це і є свідоме прагнення до того, щоб у дітях утвердити самого себе, продовжити у них своє духовне багатство. Якщо ви по-справжньому любите своїх дітей, якщо віддані і вірні їм, ваша любов до дружини з роками не лише не слабшає, але стає більш глибокою і єдиною. Любов — ніжне, тендітне, вередливе дитя мужності. Продовжувати себе у своїх дітях — це значить бути мужнім у любові?"
• авторитет знання передбачає обізнаність батьків з особливостями фізичного і соціально-психічного розвитку дитини, її повсякденними успіхами та труднощами у навчанні, знання інтересів та вподобань, кола друзів, товаришів;
• авторитет допомоги має виявлятися не у виконанні за дитину її обов'язків у сфері праці, навчання, а в методичній пораді: як доцільніше виконати те чи інше завдання, у створенні сприятливих ситуацій для подолання труднощів. Адже лише у самостійній наполегливій діяльності відбувається активний розвиток особистості. Виконання за дитину її обов'язків ослаблює, збіднює особистість;
• авторитет вимогливості передбачає достатній і об'єктивний контроль матері та батька за ретельним виконанням дочкою чи сином своїх обов'язків, доручень у всіх сферах діяльності. Якщо це робиться систематично, у дитини поступово формуються звички відповідальності за виконання обов'язків і доручень;
• авторитет правди ґрунтується на загальнолюдській моральній нормі — "не бреши". Лише правда у взаєминах батька з матір'ю, з дітьми, іншими членами сім'ї найвище цінується дітьми. Брехні приховати не можна. Рано чи пізно брехня став очевидною, приносить дитині страждання та розчарування у тих, хто сказав неправду;
• авторитет поваги ґрунтується на гуманістичній сутності виховання. Маленька дитина — це не лише біологічна істота, а Людина, Особистість. Вона перебуває в стані активного розвитку, вступає у взаємини з іншими людьми (старшими, молодшими), припускається помилок, у неї ще мало соціального досвіду, знань. Але дитину потрібно поважати як найбільшу цінність: вона — Людина.
Поряд з виявами справжнього авторитету у поведінці батьків нерідко зустрічаються вияви, за словами А.С. Макаренка, так званого фальшивого авторитету: авторитет фальшивої, удаваної любові, авторитет відстані між батьком чи матір'ю і дитиною, авторитет чванства, авторитет педантизму, авторитет резонерства, авторитет безмірної доброти і вседозволеності, авторитет фальшивої дружби, взаємин "на коротку ногу", авторитет підкупу, авторитет подавлення, деспотичної реакції на будь-які відхилення дитини від норми поведінки.
Батьки, які прагнуть оволодіти педагогічною культурою, мають постійно аналізувати свої дії, критично ставитись до виявів фальшивого авторитету і витісняти їх із власної поведінки.
У системі сімейного виховання необхідно дотримуватися таких правил:
• люби свою дитину; радій її присутності, сприймай її такою, якою вона є, не ображай П, не принижуй, не порушуй її впевненості в собі, не піддавай її несправедливому покаранню, не відмовляй їй у твоїй довірі, дай їй привід любити тебе;
• постійно вдавайся до похвали дитини за її правильні вчинки. Цим ти спонукаєш її до активної дії;
• оберігай свою дитину від негативних фізичних і моральних впливів;
• створюй у сім'ї моральний затишок. Нехай сімейне вогнище буде джерелом спокою, радощів, поваги, справедливості та захищеності;
• будь для своєї дитини взірцем поведінки, доброчинності;
• підтримуй щирі родинні зв'язки з бабусями і дідусями, іншими родичами, друзями;
• не забувай, що діти люблять гратися. Знаходь час для організації цікавих ігор з ними;
• залучай дитину до посильної праці разом з дорослими;
• створюй умови, щоб дитина набувала життєвого досвіду, долала труднощі;
• чекай від дитини тільки таких думок, суджень і оцінок, на які вона спроможна залежно від рівня розвитку, соціального досвіду;
• привчай дитину до толерантності, культури спілкування з ровесниками, старшими і молодшими;
• залучай дитину як повноцінного члена сімейного колективу до розв'язання побутових проблем, що виникають у сім'ї;
• не виконуй за дитину тих завдань, з якими вона може впоратися самостійно;
• домагайся, щоб вимоги до дитини були однакові від усіх членів сім'ї;
• наполегливо працюй над формуванням у дитини почуттів гуманізму і милосердя у ставленні до людей, природного довкілля;
• постійно залучай дитину до різноманітних видів діяльності.
(Джерело. Теорія і методика виховання - Омеляненко В.Л.)
Крилаті вислови, прислів’я про сім’ю та виховання
Найкращий спосіб зробити дітей хорошими - це зробити їх щасливими.
О.Уальд
Сім'я - це те первинне середовище, де дитина повинна вчитися робити добро.
(В. Сухомлинський)
Підтримуйте дитяче прагнення бути хорошим, бережіть його як найтонший порух людської душі, не зловживайте своєю владою, не перетворюйте мудрість батьківської влади на деспотичне самодурство.
(В. Сухомлинський)
Відповідальність матері велика, обов'язки її священні.
(Д. Писарєв)
Діти усього уважніше слухають тоді,коли говорять не з ними.
Елеонора Рузвельт
Жодна дитина не може зганьбити батьків так, як батько - дитину.
Януш Корчак
Занадто слухняні сини ніколи не досягають багато чого.
Абрахам Брилл
Будь правдивий навіть до дитини: виконуй обіцянку, інакше привчиш її до неправди.
Лев ТОЛСТОЙ
Виховати не значить тільки вигодувати і винянчити, але і дати напрямок серцю і розумові.
Віссаріон БЄЛІНСЬКИЙ
Усі батьки хочуть, щоб їхні діти здійснили те, що не вдалося їм самим.
Йоганн Вольфґанґ ҐЕТЕ
Ми занадто сильно любимо своїх дітей і занадто мало - своїх батьків.
Альфред Конар
Учи своїх дітей мовчати. Говорити вони навчаться самі.
Бенджамін Франклін
Якщо твої плани розраховані на рік – сій жито, якщо на десятиліття – саджай дерево, якщо на віки – виховуй дітей.
З дітьми багато клопоту, та без них – і світ немилий.
Який кущ, така й хворостина, який батько, така й дитина.
Як не навчить батько – не навчить і дядько.
Ледача дитина, котрої батько не вчив.
Коли дитину не научиш в пелюшках, не научиш в подушках.
Син мій, а розум у нього свій.
Діти рідко перебріхують наші слова. Вони дивно точно повторюють усе те, чого нам не слід було казати.
Коли маля в будинку, у матері від нього болить шия; а коли він на вулиці в неї болить серце.
Немає коментарів:
Дописати коментар